ЗАВЖДИ БУТИ ПЕРШИМ
У квітні 1946 року, майже через рік після закінчення Великої Вітчизняної війни, капітан Микола Калиніченко був демобілізований з Радянської Армії. Захоплення різними видами спорту, якими він займався з дитинства, привело його до стрілецького тиру.
У 1954 році на чемпіонаті Світу в Каракасі, він першим із радянських стрільців, став чемпіоном і рекордсменом Світу в “швидкісній стрільбі з пістолета по силуету”. Збірна команда СРСР у цій вправі займає перше місце з новим світовим рекордом. Таким чином, Микола Олександрович стає дворазовим чемпіоном Світу.
У 1955 році на чемпіонаті Європи в Бухаресті, виступаючи в складі збірної команди СРСР у цій же вправі, він завойовує звання чемпіона Європи.
За роки активної участі в змаганнях із стрілецького спорту він став:
- Чемпіоном і рекордсменом Світу в особистому й командному заліках;
- Чемпіоном Європи в командному заліку;
- 7-ми кратним рекордсменом СРСР;
- 7-ми кратним чемпіоном і призером чемпіонатів СРСР;
- 8-ми кратним чемпіоном і призером чемпіонатів України;
- 8-ми кратним чемпіоном і призером чемпіонатів ДТСААФ СРСР;
- 15-ти кратним чемпіоном і призером чемпіонатів ДТСААФ України.
Нове захоплення
Уперше зі стрільбою з лука Микола Олександрович познайомився в 1957 році на ІІІ-х Іграх молоді й студентів у Москві. У програмі були передбачені змагання зі стрільби з лука. В них взяли участь команди Польщі, Фінляндії й Чехословаччини. СРСР був представлений тільки національними видами стрільби з лука.
Для нього став відкриттям сам факт існування цього виду спорту у світі і те, наприклад, що в США стрільбою з лука займається мільйон чоловік. Він зрозумів, що через кілька років, стрільба з лука стане олімпійським видом спорту і якщо не вживати термінових дій, то країна не дорахується в майбутньому декількох Олімпійських медалей. Ця подія підштовхнула Калиніченка М.О. до початку бурхливої діяльності по розвитку стрільби з лука в нашій країні.
З Москви у Львів він повертається вже з готовим планом дій.
Як все починалось
Починати, потрібно було з організації виробництва вітчизняної матеріальної частини – простих, технологічних, а значить і дешевих луків і стріл. Його плани були настільки захопливими й реальними, що директор Львівської лижної фабрики “Динамо” (Гарячий М.І.) погодився почати виробництво луків і стріл. Ні зразків, ні знань у цій області ні в кого не було. Але перші зразки лука і стріл були випущені вже наприкінці 1957 року, і їх, автором був Калиніченко М.О. .
Зараз ці луки і стріли нам здаються смішними й допотопними, але саме вони дозволили почати процес створення перших спортивних секцій лучників.
У 1958 почалося виробництво вітчизняних луків і стріл нового покоління. Це був багатошаровий розбірний лук із металевою рукояткою і пересувним прицілом. Подібна конструкція була прототипом сучасного лука.
На цей лук
Калиніченко М.О. одержав авторське посвідчення Комітету з
винаходів (свідоцтво № 125167 від 18 вересня 1959 р.). Правда, технологія
виробництва того часу не дозволила цілком здійснити задуми автора, і лук
випускався як нерозбірний, але зате технологічний і дешевий, а це було головним
для масового виробництва й успішного розвитку нашого виду.
З 1957 року Калиніченко М.О. займався не тільки організаційними
питаннями по створенню структури нового виду спорту, але і сам опановував
техніку стрільби з лука. Першими його партнерами на тренуваннях були дружина й
обидва сини. На цьому етапі він стикнувся із серйозною проблемою в техніці
стрільби з лука – порушеннями координаційної структури спортивної навички. Ця
проблема хвилювала всіх стрільців і тренерів світу. З подібною проблемою
Калиніченко М.О. зустрічався й у кульовій стрільбі. Розв’язанням цієї проблеми
Микола Олександрович займався багато років і тільки в 1969 році він знайшов методику її подолання.
У 1958 році Львівська дорожня рада ДСТ “Локомотив”, з ініціативи його голови Чепурного В.Є., відкриває першу в СРСР ДЮСШ по стрільбі з лука, а її тренером стає Калиніченко М.О..
Це спонукало
його задуматися над створенням “Програми по стрільбі з лука для
ДЮСШ”. Пізніше, згідно з дорученням Спорткомітету СРСР, він
створить 5 програм для колективів Ф.К., ДЮСШ, СДЮСШОР і ШВСМ.
В них не тільки викладалися нормативні вимоги, але і науково обґрунтовані
погляди на техніку, тактику стрільби, методику навчання техніці, методику
підготовки лучників від розрядника до МСМК.
Перші змагання зі стрільби з лука в СРСР відбулися 8 листопада 1958 р. у
Львові. В них узяли участь команди ДТСААФ, “Буревісник”, лижної
фабрики “Динамо”, торгово-економічного інституту й оптико-механічної
майстерні ПрикВО.
19 квітня 1959 року Львівська федерація запросила до себе на
змагання команду ДСТ “Труд”, єдину в той час секцію лучників у
Москві, що функціонувала при стадіоні “Авангард”. Її очолював Б.В.
Больберг, такий же фанат стрільби з лука, як і Калиніченко М.О.. Цю
зустріч, що проходила на стадіоні СКА – Львів під безперервним дощем, львів’яни
програли, тому що стріляли дерев’яними стрілами, а москвичі уже використовували
більш якісні металеві стріли. При дощі ця перевага виявилася вирішальною. Зате
матч у відповідь, у вересні того ж 1959 року, був розгромним для москвичів.
На цей час (1959) титанічна праця,
виконана колективом ентузіастів, зібраних Калиніченко М.О. почала приносити
свої плоди. Секції стрільби з лука вже активно працювали в спортивних організаціях
: ДТСААФ, СКА-8, “Динамо”, “Авангард”,
“Буревісник”, “Спартак”, “Трудові резерви”.
Активно й плідно працює міська федерація. Про лук говорили всі,
писали журнали і газети, повідомляли плакати й афіші, по телебаченню й радіо
виступав Калиніченко М.О.. В обласній газеті “Львівська правда”
якийсь час була рубрика, у якій давалися поради по організації секції й
виготовленню саморобних луків і стріл.
У ході підготовки (1959 – 1960) до першого чемпіонату України,
республіканською радою ДСТ “Спартак” і Спорткомітетом України були
проведені Всеукраїнські збори-курси з підготовки інструкторів і суддів зі
стрільби з лука для всіх областей України. До цих семінарів були підготовлені і
роздані учасникам Правила змагань, виписка з ЄВСК по розрядних нормативах по
стрільбі з лука. Правда, на той момент нормативи були тільки до 1-го
спортивного розряду включно, але і це було великим стимулом для розвитку
стрільби з лука в спортивних товариствах і відомствах. Навіть у Радянській
Армії проводилися змагання зі стрільби з лука між округами. Це була величезна
перемога нашого виду спорту.
У 1960 році на Республіканському стадіоні Києва відбувся 1-й Чемпіонат України. У цих змаганнях брали участь 7 команд ДСТ і відомств . Першим абсолютним чемпіоном України став Калиніченко М.О.. Серед жінок чемпіонками стали Н. Козина і В. Ізотова.
У 1960 році
створюється Комітет стрільби з лука при Федераціїї стрілецького спорту СРСР і
Микола Олександрович очолює його з моменту заснування.
Після візиту в Чехословаччину в 1961 році й ознайомлення з технологією виробництва
склопластикових луків, Калиніченко М.О. виготовляє свій перший склопластиковий
лук “Сокіл”, який пізніше був переданий у Львівський історичний музей
(“Арсенал”).
З цього моменту львівські й московські умільці почали
експериментувати у виробництві сучасних склопластикових луків. У Львові такі
луки стали вироблятися на лижній фабриці “Динамо” (директор Гарячий
М.І.), в оптико-механічній майстерні ПрикВО (начальник майор Гордієнко Г.А.),
на арматурному заводі (випуском займався Крук І.І.).
У 1964 році в ЄВСК (Єдина всесоюзна спортивна класифікація)
вводиться норматив майстра спорту (МС) по стрільбі з лука, що ще більше
підвищує інтерес до лука керівників ДСТ і відомств.
Його учні
Калиніченко М.О. може пишатися
своїми учнями.
Ціла плеяда його вихованців стала чемпіонами СРСР:
- Галина Петренко
- Христина Безвершук
- Марина Чучвара
- Валентина Степанова
- Борис Біленко
- Михайло Ушеренко
- Особливо слід зазначити, що Калиніченко М.О. був першим тренером ЗМС СРСР, чемпіона Світу і Європи – Віктора Сидорука.
Серед вихованців Миколи Олександровича можна відзначити таких вже відомих тренерів:
Олега Дуплія – заслуженого тренера Білорусії,
Віктора Пряхина – заслуженого тренера Таджикистану,
Анатолія Єгорова (Чернівці), Сергія Радіонова, Володимира Гаркушу (обидва Суми) й Анатолія Куксу (Львів) (кульова стрільба) – заслужених тренерів України.
Його учнем був і М.К. Хусківадзе, що пізніше став не тільки майстром спорту по стрільбі з лука, але і видатним тренером, Заслуженим тренером СРСР, що підготував цілу плеяду висококласних спортсменів світового рівня. Першу дисертацію з проблем стрільби з лука захистив його учень МСМК Богдан Струк.
Микола Олександрович може пишатися і своїм сином Олександром, який закінчив ЛДІФК із відзнакою і прийняв естафету від батька. Олександр Миколайович став майстром спорту зі стрільби з лука, його вже на другий термін обраний президентом Львівської обласної федерації стрільби з лука, захистив кандидатську дисертацію по стрільбі з лука. Зараз він доцент кафедри фізвиховання Національного Університету “Львівська політехніка”, член Президії Федерації стрільби з лука України, голова колегії суддів Федерації стрільби з лука України.
Підготовка спеціалістів
До 1960 року в спортивних ВУЗах СРСР не існувало спеціалізації “Стрілецький спорт”. Цього року Спорткомітет СРСР, після клопотання Федерації стрілецького спорту, приймає рішення про введення цієї спеціалізації у спортивних ВУЗах країни.
В 1960 році при ЛДІФК було створено вечірню школу тренерів із стрільби з лука та кульової стрільби, а
з 1964 року в інституті було введено спеціалізацію “стрілецький спорт”, де готували спеціалістів із кульової, стендової стрільби та стрільби з лука.
В 1976 році в ЛДІФК була створена окрема кафедра стрілецьких видів спорту.
Особливою заслугою Миколи Олександровича є те, що в 1964 році
створюється КНГ (комплексна група по науково-методичному й медичному
забезпеченню підготовки збірної команди СРСР по стрільбі з лука), якою він.
керував протягом 4-х олімпійських циклів до 1984 року включно.
Вона
була створена на базі викладачів ЛДІФК. У її роботі брали участь: професори
Сафронова Г.Б., Земцова Н.А., Калиніченко М.О., доценти і викладачі ЛДІФК
Волков Л.І., Холявко Т.А., Горобець В.П., Назарчук О.Ф., Панишко Ю.Д., Стьопина
А.Я., москвичі Зиков М.Б., Марков Г.В. і багато інших.
Важко перерахувати коло питань, якими займалася КНГ:
– Результати
досліджень стану здоров’я спортсменів і функціонального стану систем організму,
– Обсяги виконання
індивідуальних планів,
– Стан технічної й
тактичної підготовки спортсменів.
– Питання стратегії й
тактики збірної команди на олімпійські цикли розроблялися керівником КНГ і
затверджувалися старшим тренером і експертами СК і ВНДІФК.
– КНГ регулярно
одержувала й аналізувала зміст матеріалів із закордонних спеціалізованих
журналів і бюлетенів.
КНГ зі стрільбі з лука визнавалася керівництвом СК СРСР, ВНДІФК
однією з кращих і відзначалася дипломами, преміями й медалями.
Не применшуючи ролі тренерів збірної команди й тренерів на місцях, можна
сказати, що в досягненнях лучників була вагома заслуга і вчених.
Усе життя Калиніченко Миколи Олександровича є гідним для наслідування прикладом беззавітного служіння ідеалам спорту, і прославляння Батьківщини на спортивних аренах!
Текст для публікації підготував Віктор Михайленко
Матеріали надані Олександром Калиніченко
Фотографії з особистого архіва Миколи Калиніченка